Як би я був «мальським», то написав би наступне після
звільнення.
«З Новим роком, з новим щастям!»
В остатніх роках чимраз частіше приходиться
при тім бажанню меланхолійно
хитати головою і додавати:
«Еге, нове щастя, та зі старими дірами!»
(І.Франко, 1897)
Перебування в ролі одного з 25-ти
«коліщат» адміністративної машини України підтвердило те, що в нашій країні
немає державницьких механізмів розвитку демократичної заможної країни. Але є «тіньові
центри керування», котрі роблять все для того, щоб Україна не стала могутньою Державою
(незрозумілі фактори, котрі вплинули на звільнення і незрозуміло, що треба буде
змінювати «новому» адміністратору). Звільнення підтверджує останнє твердження. «Центр»
керування (не президент, не «слуги
народу») підтримує хаос функціонування «інституцій» в тій системі, в
котрій ми живемо (поки-що це «постсовєцька» модель Держави). Існує ціла каста
збагачених осіб, а також підв’язаних російськими спецслужбами, котрі «працюють»
в «центрі», щоб не дозволити українцям сформувати свою сильну незалежну
Державу.
Дуже часті зміни «керівників» («слуг
системи») всіх рівнів (областей, районів, силових структур і всіх міністерств
та відомств) направлені на підтримування стану, котрий не дає розвитку Держави.
Приватні кошти громадян, котрі змушені шукати способи виживання, а не працювати
для реалізації стратегічних розвиткових
програм, підтримують існування цієї Держави.
На даний практично все суспільство
прийняло певні правила гри, котрі не дозволяють змінити порядки в окремій області
чи у відомстві.
Верхи, маючи величезні необліковані
кошти, забезпечили існування системи власного захисту (дуже багато корумпованих
суддів, корумпованих прокурорів, корумпованих поліцейських) і продовжують
висмоктувати гроші з держави. Ними створена система зомбування свідомості громадян
через телебачення та інтернет, система «партійних проектів», система
кишенькових «громадських організацій» - всі вони впливають на «електорат», щоб
забезпечити незмінність «їхньої» системи. Нажаль активних громадян дуже мало,
мало середнього і малого державницького підприємництва, щоб змінювати систему.
Низи також прилаштувались: робота
без офіційного влаштування і сплати податків, заробіток за кордоном, купівля
довідок і плата за прискорення вирішення питань. Є також певні групи громадян, котрі
мають фінансові проблеми, але немає критичної маси таких проблем (немає
страйків, немає відкритих протестів – «партійні» протести не відносяться до
цього).
Адміністративний апарат області є
«коліщатком», котре крутиться в описаній системі. Адміністратор області не може
змінити рух «коліщатка» - «коліщатко» фактично виконує певні «обов’язкові» операції,
котрі закладені в усьому механізмі і направлені на «використання» розпланованих
коштів та залагодження аварійних та конфліктних ситуацій, котрі не залежать від
дій чи бажання адміністратора (дуже часто ситуації сформовані «системою», котру
повинен прикривати адміністратор).
Це видно із короткого звіту про «важкі»
питання.
1. «Загибель
восьми людей у Дрогобичі при руйнації будинку та чисельні потерпілі залишилися
без даху над головою». Не адміністратор області, а місцева влада і комунальні та
контролюючі структури повинні забезпечувати контроль за безпекою проживання і
дотримання норм.
2. «Часті
відімкнення електропостачання на шахтах та потреба погашення заборгованості по
виплаті заробітної плати». Це питання до структури власності: обленерго – практично
приватно-злочинні, шахти – «під олігархами».
3. «Конфлікт із
вугіллям у Соснівці». Це рівень Держави: зміна керівництва привела до зміни
цінностей, до повернення України в коло інтересів північного сусіда.
4. «Падіння літака
з п’ятьма жертвами». Це справа СБУ, митниці, страхових компаній.
5. «Невчасний
запуск ТЕЦ Новий Розділ та Новояворівськ». Дубневичі натворили схем і роблять
вигляд «невинних», прикрились «рішеннями», а прокуратура і всі контролюючі
органи відсторонились.
6. «Умертвіння
100.000 свиней». Технічне рішення, котре має контролювати екологічна інспекція,
а забезпечувати страхова, або власник за рахунок кредиту. Це й державний
рівень: поляки оплачують збитки за кожну свиню при чумі.
Якщо писати «книжки» по кожній цій темі, то
значить треба писати «нові закони».
Поточні питання
діяльності, описані нижче, підтверджують статус «англійської королеви» - адміністратор
повинен номінально контролювати рух коштів в області:
-
виконання бюджетних програм;
-
дефіцит оплати праці працівникам бюджетної сфери;
-
дорожні роботи виконані на 99% від запланованого;
-
вчасно прийняли бюджет.
Помилковою є оцінка «економії» через систему
Prozorro. Немає системи об’єктивізму для визначення того, що закуповують і для
чого (який ефект мають бюджетні організації від закупівель). Дуже багато є «новопримазаних»
до системи тендерів і це треба детально аналізувати та шукати запобіжні заходи
для нераціонального витрачання «зекономлених» коштів.
Не функції адміністратора, а функції
правоохоронців та податкової і митниці : боротися з нелегальними рубками лісу
та розкраданням в межах легальних рубок. Те ж з електронною чергою на кордоні.
Програми щодо зменшення паління трави –
сільські та міські ради повинні «піднятися» до цієї роботи на основі існуючих
законів і положень, а вони цього нехочуть робити – бо це складно і затратно в
часі, а грошей з цього вони не отримають.
Це добре, що до управління областю прийшли
молоді, амбітні та кваліфіковані люди. Але їм треба створювати умови роботи «без
звільнення не менше 5 років» !!! В іншому випадку – буде підтримуватися
постійний хаос в економіці та в управлінні областю.
Правильний хід запроваджено і це повинен
робити кожен адміністратор: покращено систему опрацювання звернень громадян, вдалося
налагодити конструктивні відносини з міською радою, налагоджені відносини з
Львівською обласною радою, ряд обговорень з новообраними народними депутатами.
Про децентралізацію - ніхто не знає що робиться
і що треба робити, що це дасть, як організувати розвиток, а не створити «князівства».
Тут треба роки, щоб сказати про успіх.
30 дипломатичних місій – підтверджують те, що «гроші
стукають» в обласні «двері»: потрібні прозорі закони і процедури, щоб прийшли
гроші і були нові виробництва, робочі місця і додаткові податки .
Потрібним перспективним новим напрямком є залучення
радників, експертного середовища. Жаль, якщо «новий» адміністратор це проігнорує.
Короткий висновок.
Створити «заможне життя громадян» в одній окремій
області неможливо – потрібна зміна системи взаємовідносин – змінити систему
управління Державою і запровадити ефективну систему самоврядування.
Як це робити, починаючи з «окремої» області?
Треба сформувати громадський рух для об’єднання активних державників різних рівнів (не «партію», не
громадську організацію з одним керівником). Необхідно залучити сотні і тисячі учасників
до формування нових правил життя Держави, до написання нових програм розвитку
особистості, промисловості і територій. Для цього варто сформувати незалежний само-відновлюваний
фонд фінансування цього руху, котрий початково можуть профінансувати
підприємці, активні громадяни, меценати (не за рахунок «грантів», «конкурсів»).
Сьогодні Львівщина має велику кількість таких
осіб, котрі шукають способів передати свої рекомендації і долучитися до
державотворення, і це не пафос. Ці спеціалісти є в багатьох організаціях:
Громадська рада при ЛОДА, Обласна рада, Львівське обласна організація об’єднань
роботодавців, в галузевих та територіальних організаціях роботодавців, в
організаціях підприємців, в багатьох «громадських» організаціях, науковці,
молодь.
Обов’язково треба долучити всі категорії
мешканців, працівників і роботодавців, адже кожна група має свої інтереси та
проблеми. Кожна категорія має свої особливості: різна активність у відстоювання
власних прав, різна активність у відповідальності за свою працю.
Варто обов’язково
долучити до формування нових «правил гри» наступні категорії, котрі повинні
надати своє бачення «відповідальності» за свою роботу і вказати параметри «достойної
оплати» за цю роботу:
-
бюджетні працівники (освіти, охорони здоров’я, спорту, культури,
адміністрації) – для них передбачені мінімізовані зарплати і в їхніх
організаціях суттєво зменшується професійність працівників;
-
працівники митниці, податкової, поліції, прокуратури, судів,
інспекцій;
-
працівники «монополістів» (обленерго, облгаз, залізниця);
-
викладачі і науковці;
-
мешканці сіл, котрі «офіційно» не працюють; продавці власної
продукції на вулицях міст; фірмани; «майстри»; власники пилорам, тракторів;
-
працівники агрохолдингів;
-
працівники ІТ-компаній;
-
працівники ферм і фермерських фірм;
-
працівники лісгоспів та деревообробних підприємств;
-
шахтарі;
-
працівники великих фірм (гуртовні, маркети);
-
водії авто перевізників;
-
працівники будівельних фірм-забудовників;
-
заробітчани;
-
«реалізатори» на ринках;
-
власники квартир, котрі в ОСББ, а також котрі обслуговуються ЖЕКами
чи управляючими компаніями (без створення ОСББ);
-
…
Протягом
півроку, на основі нарад з кожною категорією громадян, необхідно напрацювати «дорожні
карти» розвитку для кожної категорії. При цьому слід напрацювати рішення для
Законів, місцевих програм і незалежних рішень.
Після цього,
вказані «дорожні» карти потрібно потужно лобіювати на всіх рівнях, щоб вони
були втілені в країні і в області, в кожній Громаді і в кожному колективі.
Іван Франко («З новим роком (1897)») - витяги:
-
конечна річ нам – не одиницями, не
партіями, а всім народом, усіма силами подумати над тим, щоб завести і
піддержувати в Галичині, на Буковині, на Угорській Русі, де тільки можна,
систематичну, не дилетантську, свідому політичну роботу: усвідомлення,
підношення і організування мас народних.
-
агітація повинна стояти на першім плані. Народ
треба розворушити в ім’я його інтересів, його наболілих потреб, у великій часті
краю треба тільки піддержати, усвідомити, накермувати те розворушення, яке вже
є. Для сеї праці треба спеціальних людей, котрі би за цю працю мали удержання,
могли всюди їздити, всюди бути, де треба. На Східну Галичину треба би таких
людей бодай трьох, а одного на Буковину.
-
та за агітацією повинна йти пропаганда,
систематичне освічування народу у всяких, а головно в політичних справах:
популярна література, брошури, газети, духова страва для читалень, та обік того
правильно зорганізована евіденція праці у всіх повітах, правна оборона
селянства супроти всяких кривд, зорганізоване і фахове інформування селян і
міщан про всякі справи, починаючи від господарських (таких, як еміграція,
парцеляції дібр, ціни продуктів, умови зарібків у різних сторонах краю), а
кінчачи на адміністративних, автономічних та політичних. Усе те вимагало би
знов двох-трьох людей, підготовлених і спеціально відставлених до тої праці.
-
люди знайшли би ся. Вони є, не раз самі
напрошуються на роботу, та що ж! Серед наших партійних роздорів стрічають усюди
недовір’я, підозріння, дрібничні сумніви або просто нехіть. А тим часом час
іде, справи народні комплікуються, робота робиться чимраз тяжчою, а нагода, раз
занедбана, не вертає вже більше.
-
п’ять, шість тисяч річного бюджету в руках одного тямущого
чоловіка (борони Боже, не товариства!), котрий би сам добре зрозумів потреби
хвилі і, засягнувши поради людей, близьких до практичної праці, з усіх партій
мав можність попросту ангажувати людей для такої чи іншої праці публічної,
особливо такої, яка би заповнювала люки в дотеперішній роботі наших освітніх
товариств – п’ять, шість тисяч річного видатку, розумно оберненого на цілі для
всіх ясні й корисні, і справа політичного виховання нашого народу за кілька літ
посунулась би геть наперед, і ми мали би в Галичині й на Буковині сильну,
свідому, зорганізовану хлопську, людову партію, мали би вироблених
агітаторів-мужиків, мали би популярну політичну літературу і не потребували би
стидатися перед іншими народами ані боятися їх конкуренції.
-
коли хочемо власного розвою, то мусимо утворити корпорацію, не
на статутах основану, а на розумінню власного інтересу. Ніхто не подбає за нас,
коли ми самі себе і свою роботу будемо маловажити
-
Не даймо нікому маловажити свою працю, але заразом і берім її
поважно!
Коментарі
Дописати коментар